Останнім часом в тенісному світі багато говорять про необхідність посилення боротьби з допінгом. Після того як на чоловічому підсумковому турнірі за збільшення кількості допінг-тестів висловилися Роджер Федерер та Енді Маррей, їх підтримав Тоні Надаль, дядько і тренер Рафаеля. Тим часом офіційний представник Міжнародної федерації тенісу (ITF) повідомив про роботу над програмою біологічних паспортів гравців, яка, як очікується, набуде чинності в осяжному майбутньому. Логічне запитання: наскільки взагалі проблема допінгу актуальна в тенісі?
Особисто я, як і раніше переконаний у тому, що в плані застосування заборонених препаратів наш вид спорту - один із самих чистих. Надзвичайно насичений професійний календар, не лімітовані за часом матчі і безліч інших факторів роблять непомітне використання допінгу в тенісі не тільки малоймовірним, але часто і просто безглуздим.
Зрозуміло, гравець може ризикнути заради перемоги в якомусь окремому матчі. Однак, роблячи подібну спробу, він повинен розуміти, що цей кримінал майже напевно буде виявлений, оскільки всі чемпіони і фіналісти турнірів ATP, WTA і тим більше "Великого шолома" обов'язково проходять допінг-контроль.
У той же час треба визнати, що теніс не може бути до кінця застрахований від гучних скандалів, подібних, наприклад, велосипедного "справі Армстронга". Причому чим більше перерви між виступами конкретного тенісиста, тим реальніше подібний варіант. Виступаючи цілорічно, гравці практично завжди знаходяться в полі зору допінг-офіцерів, але під час затяжних пауз у виступах ті, як правило, навідуються до них куди рідше. І коли спортсмен, не з'являвся на публіці кілька місяців після повернення на корт, відразу ж починає демонструвати позахмарний теніс, у професіоналів не може не виникнути законне питання: як подібне стало можливим?
Саме тому насторожує той факт, що одних гравців в тенісі перевіряють на допінг частіше, а інших - набагато рідше. Приміром, згідно з офіційними даними ITF, в 2011 році Серена Вільямс під час змагань піддалася тестуванню від одного до трьох разів, а поза змагань - жодного разу. Це дуже мало, навіть незважаючи на те, що американка в той сезон провела 6 турнірів, на яких здобула дві перемоги і ще один раз була у фіналі US Open.
Тим часом Агнешка Радванська за той же самий 2011 перевіряли на турнірах як мінімум 7 разів плюс ще один-три рази - під час тренувального процесу. А Світлана Кузнєцова порівняно недавно здала за рік 13 проб. Ця статистика говорить про те, що нинішня система тенісного допінг-контролю потребує доопрацювання. Щоб усі гравці перебували в однакових умовах і ні в кого з них не страждало почуття власної гідності, тести на використання заборонених препаратів повинні проводитися більш рівномірно.
Повторний аналіз допінг-проб через кілька років по причині вдосконалення технологій виявлення допінгу - інша важлива проблема, що вимагає оптимізації. Адже між появою "отрути" і "протиотрути" деколи проходить декілька років.
Крім того, на даний момент в тенісі гостро стоїть багатогранний питання антидопінгової культури. Скажімо, всі хочуть якомога швидше відновлюватися після важких матчів. Про те, наскільки широкий спектр дозволених засобів, які використовуються гравцями на корті для підтримки своїх фізичних кондицій, можна судити хоча б за різноманітністю кольорів напоїв в їх пляшечках. При цьому спортсмен повинен заздалегідь мати інформацію про правильне використання харчових добавок і медикаментів, які при тому чи іншому поєднанні можуть показати наявність в організмі заборонених речовин.
Якщо ж тенісист отримує травму або банально застуджується, вибір препаратів слід проводити особливо обережно. Перед застосуванням на перший погляд найшкідливіших ліків найчастіше потрібна заповнення спеціальної форми, і це теж питання все тієї ж культури, якої багатьом гравцям, на жаль, до цих пір сильно не вистачає.
Немає коментарів:
Дописати коментар